Злочин екоциду в Україні – екологічні наслідки російської військової агресії

З давніх часів людина прагнула сформувати природу, суворі закони якої необхідно було поважати, щоб вижити. Однак протягом останніх двох століть людська поведінка та ставлення відображають спробу домінувати над природою, експлуатуючи природні ресурси для власної вигоди, що призводить до загострення конфлікту між природними, циклічними процесами біосфери та лінійними процесами, керованими створеними людиною технологіями, що зрештою призвело до «екологічної кризи».

Причини цієї кризи слід приписати насамперед індустріальній цивілізації, що виникла в середині XIX ст., принісши глибокі та динамічні екологічні зміни. 

Відбувалась інтенсифікована експлуатація природних ресурсів і розширення посівних площ, змінювалися системи землеробства, відбувалася масова вирубка лісів для отримання деревини, нових сільськогосподарських угідь і пасовищ. У той же час індустріальна цивілізація сприяла і форсувала швидке зростання населення, що призвело до інтенсивної урбанізації та концентрації великої кількості людей на обмежених просторах, поставивши перед людиною абсолютно нові умови життя. 

Набуваючи здатності до перетворення природи, людина спочатку не враховувала потреби в раціональних, сталих умовах життя і розвитку. Лише згодом усвідомила, що була і творцем, і продуктом оточуючого його середовища, необхідним для його біологічного та інтелектуального існування. 

Нераціональне використання відновлюваних ресурсів (ліси, флора, фауна тощо) і невідновлюваних (мінеральні багатства ґрунту) посилило шкідливий вплив діяльності людини на природу. 

Екоцидні злочини – це, по суті, серйозні екологічні злочини, як глобального, так і регіонального масштабу, з незворотними наслідками для природи та людства. Екоцидні злочини вважаються пріоритетними в правових системах, оскільки вони становлять значну загрозу безпеці людей.

Парадокс людства полягає в тому, що людина, будучи частиною природи, становить для неї найбільшу загрозу. Враження, що навколишнє середовище незнищенне, є помилковим; природа відображає і поглинає негативні наслідки людської діяльності в усьому світі. На відміну від людства, «флора, фауна, вода і повітря» не знають ні національних, ні митних кордонів. 

У цьому дослідженні ми прагнемо пояснити історичну еволюцію екоциду як злочину, його юридичне визнання та сучасний підхід до військової агресії як негативного чинника, що завдає шкоди довкіллю та його екосистемам. 

Військова агресія Росії проти України несе втрати не лише в людському, соціальному, територіальному та фінансовому планах, а й в екологічному. Слід визнати на міжнародному рівні, що екологічна шкода, спричинена війною, призводить до незворотного знищення певних видів флори та фауни. З упевненістю можна сказати, що військові дії агресора торкнуться не лише територіальної юрисдикції України, а й матимуть транскордонні наслідки, торкаючись сусідніх країн. 

Крім того, ми хочемо проаналізувати вплив військової агресії Росії в контексті шкоди навколишньому середовищу, кваліфікуючи її як міжнародний злочин, а саме як злочин екоциду.

Прочитайте все