Захист дітей під час збройних конфліктів у праві ЄС

Захист прав дитини є одним із найважливіших обов'язків держав і всього міжнародного співтовариства. Як наголошується в Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН, «діти визначають майбутнє і розвиток людства, але через свою фізичну та розумову незрілість вони потребують особливої опіки та турботи, включаючи належний правовий захист, як перед і після народження». Тому не дивно, що на кожному рівні захисту прав людини прийняті документи, присвячені захисту прав дитини. Їх аналіз вказує на два методи. По-перше, приймаються документи загального характеру для захисту прав людини, які у своєму обсязі охоплюють дітей, а також документи для безпосереднього захисту дітей.

Посилаючись безпосередньо на доробок ЄС, слід, насамперед, вказати на договірні основи дій Європейського Союзу в аналізованому обсязі. Як особлива міжнародна організація, вона базується на цінностях, викладених у ст. 2 ДЄС, які передбачають «повагу до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та поваги до прав людини, включаючи права осіб, які належать до меншин. Ці цінності є спільними для держав-членів у суспільстві, заснованому на плюралізмі, недискримінації, толерантності, справедливості, солідарності та рівності між жінками та чоловіками». Тоді як у ст. 3 сек. 3 р. 2 у Договорі зазначено, що він «Бореться з соціальною ізоляцією та дискримінацією та сприяє соціальній справедливості та соціальному захисту, рівності між жінками та чоловіками, солідарності між поколіннями та захисту прав дитини». Крім того, відповідно до ст. 6 ДЄС розробив систему захисту основних прав, яка ґрунтується насамперед на Хартії основних прав Європейського Союзу та загальному принципі, що випливає з прецедентного права СCЄС. Відповідно до положень ст. 24 ХОП

"1. Діти мають право на такий захист і турботу, які необхідні для їх благополуччя. Вони можуть вільно висловлювати свої погляди. Ці думки враховуються в питаннях, які їх стосуються відповідно до їх віку та ступеня зрілості.

2. У всіх діях, що стосуються дітей, незалежно від того, здійснюються вони органами державної влади чи приватними установами, найкращі інтереси дитини мають бути під першочерговою увагою.

3. Кожна дитина має право підтримувати на регулярній основі особисті стосунки та прямі контакти з обома батьками, якщо це не суперечить її інтересам».

Крім зазначених положень, Договори також містять спеціальні положення, що стосуються захисту прав дітей у конкретних ситуаціях, наприклад, ст. 83 ДФЄС .

Реалізуючи власну компетенцію у сфері захисту прав дитини, необхідно розрізняти дії ЄС у двох аспектах: внутрішньому, який пов’язаний насамперед із забезпеченням прав дитини на території ЄС у контексті реалізації конкретних договірних цілей, а також зовнішні, що стосуються захисту дітей у міжнародному контексті, напр., включення додаткових пунктів у договори.

Відповідно, у першому аспекті ЄС прийняв низку обов’язкових актів, спрямованих на захист прав дітей у конкретних ситуаціях, наприклад, право на виховання в сім’ї, право на гідні соціальні умови, акти, спрямовані на захист дітей від насильства, жорстокості, експлуатації, деморалізації, занедбання та поганої поведінки. ЄС прийняв окремі правові норми у зв'язку з необхідністю захисту прав дітей-мігрантів і біженців.

Читати далі: