Статус громадян України у Словаччині у 2022-2024 роках

Повномасштабна агресія Росії проти України, яка почалася 24 лютого 2022 року, викликала величезну хвилю українських біженців. У зв’язку з тим, що багато європейських країн – насамперед сусідніх з Росією чи колишніми радянськими республіками – певний час очікували можливості ескалації російської загарбницької політики, що може призвести до втечі дуже великої кількості українських громадян з України, їх реакція часто була швидкою, також у формально-юридичному аспекті. Однією з країн, яка миттєво відреагувала на реальну війну, не лише словесно, а й внісши зміни в законодавство, була Словацька Республіка, де в п’ятницю, 25 лютого 2022 року, тобто наступного дня після російської агресії, уряд ухвалив пропозиції щодо кількох змін до закону, представлені тодішнім міністром внутрішніх справ Романом Мікулцем, і які після експрес-досліджень, у Національній раді Словацької Республіки були проголосовані та негайно підписані тодішнім президентом Словаччини Зузанною Чапутовою.

Таким чином, акт із внесеними змінами набрав чинності 26 лютого 2022 року (тобто з дня його оголошення. Перші зміни словацького законодавства, пов’язані з війною в Україні, були внесені насамперед у закони про цивільний захист, притулок та кібербезпеку. Також призначено т. зв касу взаємодопомоги (fond vzájomnej pomoci)) Powołano również tzw. fundusz wzajemnej pomocy (fond vzájomnej pomoci) а вже 25 лютого 2022 року уряд Словаччини схвалив фінансування заходів Міністерства внутрішніх справ, необхідних для зміцнення ІТ-інфраструктури на зовнішньому кордоні з Україною та доповнення інфраструктури центрів Управління міграції із надання притулку (financovanie opatrení ministerstva vnútra nevyhnutných pre posilnenie IT infraštruktúry na vonkajšej hranici s Ukrajinou a construction infraštruktúry azylových zariadení migration úradu) на суму 13 млн євро.

Варто зазначити, що словацька законодавча діяльність спрямована на широке розуміння допомоги українським біженцям, здійснювалася в в іншій обстановці,  ніж, наприклад, у Польщі чи навіть Чехії. Крім того, слід враховувати, що зміни в законодавстві Словаччини, так само (звичайно, з урахуванням відмінностей на різних рівнях), як і у випадку інших європейських країн, були спрямовані не лише на сприяння гуманітарній діяльності, а й на забезпечення державних кордонів і в цілому для забезпечення безпеки держави та її громадян. 

Обговорюючи основні питання, слід також враховувати розподіл повноважень у сфері міграції між Європейським Союзом та його окремими державами-членами. На статус громадян України у Словаччині також впливають міжнародні зобов’язання Словаччини (виходять за рамки відносин між громадами в рамках Європейського Союзу). Однак ані міжнародне публічне право, ані право ЄС (право UE) не будуть основною точкою відліку цього дослідження. 

Прочитайте все