Чинні міжнародні кримінальні трибунали та легітимність створення спеціального кримінального трибуналущодо злочинів Росії в Україні

На третьому році результат російсько-української війни, яку розпочала агресія Російської Федерації 24 лютого 2022 року, досі не визначений. Злочини, скоєні в Україні російськими військовослужбовцями та їхніми союзниками, також залишаються не покараними. Ця ситуація не змінилася і за останні місяці, незважаючи на позитивні перспективи, пов’язані з діями Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Це зумовлено нормативною неспроможністю, притаманною системній основі самої міжнародної судової системи у сфері кримінальної відповідальності, а також несприятливою ситуативною кон’юнктурою, що унеможливлює ефективне кримінальне переслідування за сучасних обставин. Це переконання підкріплюється незмінністю такого стану речей, без реальної перспективи виходу з глухого кута, що підриває довіру до міжнародних кримінальних трибуналів і підриває вагу прав і саму їхню велич.

Цей експертний висновок присвячений обговоренню дотеперішнього досвіду функціонування міжнародних кримінальних трибуналів та спробі оцінити легітимність можливого створення нового спеціального кримінального трибуналу для розслідування злочинів Росії в Україні. З причин, зумовлених міжнародною ситуацією, це буде експертний висновок, який критично оцінює результати діяльності Міжнародного кримінального суду в Гаазі на сьогоднішній день, незважаючи на щиру похвалу заходам, вжитим у межах скромних можливостей, і водночас підкреслює загалом добру, хоча й неоднозначну, оцінку наднаціональних кримінальних судів, що діяли раніше. Така оцінка має призвести до закликів створити новий міжнародний кримінальний суд, здатний судити посадових осіб Російської Федерації та ефективно застосовувати інструменти кримінального реагування в ситуації варварства, несподіваного для Європи у ХХІ столітті. Переконання, що таке нещастя більше ніколи не повториться, виявилось наївним, оскільки історія дає достатньо доказів того, що до війни треба бути готовим у будь-якому місці і в будь-який час, і саме в такому контексті стає зрозумілим, що Міжнародний кримінальний суд у Гаазі не був “створений на замовлення” з приводу горя, яке світ побачив у Бучі, Ірпені, Мотизині чи Гостомелі.

Цей експертний висновок ґрунтується на раніше опублікованій статті автора, в якій він розмірковує про легітимність створення нового міжнародного кримінального трибуналу для розгляду злочинів за міжнародним правом, скоєних на території України у зв’язку з агресією Російської Федерації 24 лютого 2022 року. Дійсно, як доказано у згаданій статті, попри, здавалося б, неочевидні інтерпретаційні висновки, росіяни та союзні їм народи в ході цієї війни вчинили такі злочини, включаючи також злочин геноциду. Як і раніше, для окреслення поточної позиції Міжнародного кримінального суду в Гаазі на тлі збройного конфлікту в Україні, цей експертний висновок використовує загальну, дещо філософську перспективу. З точки зору вибору методів дослідження, у даному експертному звіті використано, зокрема, формально-догматичний метод, однак він більшою мірою стосується певного окреслення концепції та виведення загальних висновків, а не суто догматичного дослідження та аналізу.

Цей звіт написаний значно пізніше, ніж текст, на який він посилається. Час, що минув між його підготовкою та публікацією статті, є чудовим приводом для спроби дати відповідь на фундаментальне питання, пов’язане з дієздатністю Міжнародного кримінального суду в Гаазі та ефективністю кримінального переслідування ним злочинів, передбачених міжнародним правом. Зараз доречним буде зізнатися, що оцінка з цього приводу буде однозначно критичною, навіть якщо зрозумілі причини, через які досі не вдалося зупинити війну в Україні, не вдалося притягнути до відповідальності винних у її розв’язанні, або навіть, заарештувати тих, на кого були видані ордери на арешт більш ніж 2,5 роки тому. Незважаючи на ефектні декларації, Трибунал не спромігся розглянути жодної справи, віднесеної до його компетенції.

Прочитайте все