22 червня українські далекобійні ракети вразили Чонгарський міст, ключовий зв'язок між Кримом та материковою частиною України.

Цей точний удар по «воротах до Криму» мав на меті паралізувати логістику противника та перерізати найкоротший шлях постачання для підрозділів, що воюють у Запорізькій області. Одночасно за лінією фронту, глибоко на російській території, відбувалися дедалі сміливіші дії, про що свідчать безпілотники, нейтралізовані в безпосередній близькості від Москви, що посилило відчуття загрози в російській командній структурі.

Справжній шок, однак, стався 23 червня, коли конфлікт між Євгеном Пригожиним та керівництвом Міністерства оборони Росії переріс у відкритий збройний повстання. Пригожин звинуватив регулярну армію в обстрілі таборів групи Вагнера та оголосив «марш справедливості», швидко окупувавши Ростов-на-Дону та рушивши колонами до Москви. Хоча повстання було недовгим і завершилося угодою, укладеною за посередництва Олександра Лукашенка, воно виявило глибокі тріщини в російській системі влади. Українці швидко скористалися цим хаосом, посиливши атаки в багатьох районах. Найбільш символічним успіхом стало захоплення позицій поблизу Красногорівки, яка безперервно була окупована з 2014 року, що стало чітким сигналом про те, що раніше неприступні оборонні лінії можуть бути прорвані.

Наступні дні принесли тактичні успіхи, такі як звільнення Рівноголя солдатами 31-ї механізованої бригади та систематичне витіснення росіян з флангів навколо Бахмута. Українським підрозділам вдалося повністю взяти під контроль західний берег Донецько-Донбасського каналу, значно покращивши свою оперативну ситуацію. Водночас Росія продовжувала свої жорстокі ракетні атаки на міста, використовуючи ракети Х-22, балістична траєкторія яких надзвичайно ускладнювала їх перехоплення існуючими системами оборони. Незважаючи на жорстокість цих ударів, Україна отримувала постійні гарантії підтримки, включаючи надання додаткових зенітних систем «Гепард» та «ІРІС-Т», що є надзвичайно важливим, враховуючи загрозу російського саботажу на Запорізькій атомній електростанції.

26 червня російські атаки знову зосередилися на районах Куп'янська, Лимана, Бахмута, Авдіївки та Мар'їнки, де українські війська відбили 38 штурмів. Особливо сильні атаки були завдані житловим районам Херсона та Антонівки, де артилерійський вогонь знищив житлові будинки та критично важливу інфраструктуру, включаючи газопроводи та водопроводи. У Нікополі російські ракети забрали життя двох мирних жителів. Українська сторона також повідомила про використання Росією заборонених хімічних боєприпасів у задушливому аерозолі на заході Запорізької області.

На міжнародному рівні міністри закордонних справ Європейського Союзу домовилися надати Україні додаткові 3,5 мільярда євро військової допомоги. Уряди Австралії та Болгарії також оголосили про нові пакети підтримки, включаючи бронетехніку та боєприпаси.

27 червня російські війська здійснили жорстокий ракетний удар по центру Краматорська, вразивши цивільну інфраструктуру двома ракетами "Іскандер". Одна з ракет влучила в популярну піцерію, в якій на момент нападу перебувало приблизно 80 осіб. В результаті 11 людей, включаючи дітей, загинули, а 61 отримала поранення. Водночас росіяни продовжували терористичний режим на окупованих територіях. Наприклад, у Горностаївці повідомлялося про випадки розграбування квартир, що належать убитим або евакуйованим, які були позначені як «власність Російської Федерації». Звіт Київської школи економіки вказує, що до цієї дати Росія знищила або пошкодила 163 000 житлових будинків в Україні. У відповідь на продовження агресії Сполучені Штати оголосили про ще один пакет військової допомоги на суму 500 мільйонів доларів, включаючи сучасні зенітні системи Patriot та Stinger.

28 червня росіяни завдали двох ракетних ударів, 50 авіаударів та 52 обстрілів, спрямованих як по військових позиціях, так і по густонаселених районах. Обстріл Вовчанська призвів до загибелі трьох мирних жителів. На дипломатичному фронті Литва оголосила про передачу Україні двох пускових установок NASAMS та запровадила тимчасову заборону на наземне перевезення товарів подвійного призначення, які можуть бути використані російською збройовою промисловістю. Одночасно Швейцарія, посилаючись на свою політику нейтралітету, заблокувала експорт 96 танків Leopard 1, які мали бути модернізовані в Німеччині та переобладнані для української армії.

Ілюстративне зображення/згенероване штучним інтелектом