5 вересня 2014 року в Мінську, Білорусь, було підписано угоду про негайне припинення вогню. Вона стала результатом мирних переговорів, проведених за участю представників української влади, Росії, самопроголошених республік та представників ОБСЄ. 

Протокол переговорів містив домовленості про безумовне звільнення військовополонених, децентралізацію частини регіонів, виведення з країни найманців, незаконних збройних формувань і військової техніки. Було домовлено про проведення місцевих виборів в окремих районах Луганської та Донецької областей, які відбудуться відповідно до українського закону про особливий режим функціонування місцевого самоврядування в цих регіонах. Припинення вогню мало контролюватися ОБСЄ. Однак головним бенефіціаром цих переговорів мала стати Росія, яка покращила свій імідж і перетворилася з агресора на учасника мирних переговорів, який прагне стабільності в регіоні.

Того ж місяця, коли була підписана Мінська угода, почалися бої за Донецький аеропорт, які тривали майже до кінця січня 2015 року. Зрештою, українці програли битву за аеропорт, доцільність якої неодноразово ставилася під сумнів, через пошкодження, які зробили б його непридатним для використання. Однак під час боїв народився міф про стійкого українського солдата, який без сну і незважаючи на втому, стоїть на своєму посту. Захисників Донецького аеропорту охрестили «кіборгами». 

Ситуація на Донбасі на початку 2015 року була несприятливою для України. Оборона аеропорту була частиною більш широкої акції з оборони стратегічно важливого транспортного вузла Дебальцеве. Однак сепаратисти за підтримки підрозділів Російської Федерації, тієї самої, яку Мінськ хотів виставити миротворцем у цьому конфлікті, захопили і Дебальцеве, і Донецький аеропорт.