11 травня Росія здійснила шість ракетних ударів, переважно по цивільних цілях у Слов'янську, Костянтинівці та Запоріжжі. У Херсоні обстрілом було зруйновано гімназію № 20 – найстаріший навчальний заклад міста. Систематичне знищення культурної та освітньої спадщини є одним із проявів російської політики денаціоналізації.

13 травня обстріл у Костянтинівці забрав життя двох мирних жителів, зокрема дитини.

У Хмельницькому внаслідок нічного обстрілу безпілотника 21 особа отримала поранення та пошкодження цивільної інфраструктури. У Тернополі російські ракети вразили склади безпосередньо перед виступом українських артистів на пісенному конкурсі Євробачення. Також важливим з юридичної точки зору є повідомлення про поранених дітей у Луганську, яке демонструє, що війна впливає на дітей по обидва боки лінії фронту. 15 травня Росія здійснила прямий напад на лікарню в Авдіївці, вбивши чотирьох людей. Напади на медичні заклади вважаються воєнними злочинами згідно з Женевськими конвенціями. У Дворічній обстрілом загинули ще двоє мирних жителів. У політичному плані Путін підписав указ про спрощення надання громадянства іноземцям, які воюють на боці Росії, що було спробою легалізувати практику вербування найманців для участі в агресії.

У наступні дні тривали важкі бої за Бахмут і Мар'їнку, а українські війська повернули собі приблизно 20 квадратних кілометрів (7,5 квадратних миль) у передмісті Бахмута. На міжнародному рівні відбувся значний прорив: прем'єр-міністри Великої Британії та Нідерландів оголосили про створення «міжнародної коаліції», метою якої є забезпечення України винищувачами F-16 та навчанням пілотів. Водночас європейську єдність поставила під сумнів Угорщина, яка заблокувала транш підтримки з Європейського фонду миру. Водночас Південна Африка запропонувала провести африканську миротворчу місію, яку попередньо прийняли обидві сторони конфлікту. 17 травня Україна зміцнила свої зв'язки із Заходом, ставши членом Центру кіберзахисту НАТО (CCDCOE), а Рада Європи вирішила створити реєстр військових збитків. У наступні дні, перебуваючи на передовій, росіяни перекинули додаткові резерви до Бахмута для стримування українських контратак, а в тилу продовжували примусову паспортизацію та застосовували тактику затоплення (Василівський район), щоб перешкодити майбутньому наступу (19 травня). Українська розвідка повідомила, що, незважаючи на санкції, Росія все ще здатна виробляти десятки ракет на місяць.

20 травня Євген Пригожин оголосив про повну окупацію Бахмута, що Україна заперечила, назвавши ситуацію критичною. З міжнародної точки зору, це був день дипломатичного домінування для України під час саміту G7 у Хіросімі. Присутність Володимира Зеленського в Японії та його зустріч з прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді символічно порушили ізоляцію у відносинах з країнами так званого Глобального Півдня. Країни G7 опублікували спільну заяву, в якій пообіцяли продовжувати підтримку України та оголосили, що російські державні активи залишатимуться заблокованими, доки Росія не сплатить завдану шкоду, що є чіткою заявою щодо майбутніх репарацій.

21 травня ситуація навколо Бахмута стала предметом суперечливих повідомлень, як уточнив президент Зеленський під час саміту G7, наголосивши, що хоча місто було зрівняно з землею, українські війська не здалися, а здійснили тактичне напівоточення агресора, зберігаючи контроль над ключовими промисловими об'єктами та шляхами відходу. Це був знаковий день на міжнародній арені: Джо Байден офіційно оголосив про пакет допомоги в розмірі 375 мільйонів доларів і отримав від України гарантії того, що винищувачі F-16 не будуть використані в атаках на російську територію. Водночас російське командування, зіткнувшись з величезними втратами, які, за оцінками США, лише в Бахмуті становили понад 100 000, вирішило різко скоротити навчання полонених до лише 10 днів, показавши відчайдушні спроби заповнити прогалини в робочій силі.

Події 22 травня привернули увагу всього світу до Бєлгородської області Росії, де підрозділи російських добровольців, що воюють на боці України (Легіон Свободи Росії та РКО), здійснили зухвалий рейд, захопивши контроль над прикордонним містом Козинка та викликавши паніку в російських силах безпеки, що Київ назвав внутрішнім антипутінським повстанням. Водночас Росія розпочала масований наступ на річках Дніпро та Запоріжжя, використовуючи, серед іншого, ракети «Іскандер», що призвело уже до сьомого відключення Запорізької атомної електростанції від зовнішнього енергопостачання, створюючи реальну ядерну загрозу. На дипломатичному фронті Парламентська асамблея НАТО ухвалила декларацію, яка визнає звірства Росії геноцидом, забезпечивши потужну правову основу для майбутніх міжнародних процесів.

Ілюстративне зображення/згенероване штучним інтелектом