6 липня Росія здійснила один із найруйнівніших нападів на цивільну інфраструктуру у Львові. Ракети «Калібр» вразили житловий будинок, вбивши 10 людей та поранивши 42 інших.

Було зруйновано тридцять п'ять будівель, включаючи об'єкти, що охороняються ЮНЕСКО. У військовому вимірі українська сторона досягла логістичного успіху, використовуючи системи HIMARS для знищення величезного складу боєприпасів в окупованій Макіївці. Того ж дня відбувся обмін полоненими, в результаті якого 45 українських солдатів та двоє дітей, незаконно депортованих до Росії, повернулися.

7 липня Збройні сили України взяли на себе оперативну ініціативу навколо Бахмута, просунувшись на понад кілометр по флангах та частково звільнивши ключове місто Кліщіївка. На тлі глухого кута на фронті президент Джо Байден схвалив історичне рішення про передачу касетних боєприпасів DPICM Україні. Водночас президент Зеленський продовжив свій дипломатичний наступ у Чеській Республіці та Словаччині, заручившись обіцянками щодо додаткових ударних гелікоптерів та гаубиць Zuzana 2.

На 500-й день вторгнення російські війська жорстоко обстріляли житловий район у Лимані, вбивши вісім мирних жителів. Того ж дня президент Зеленський відвідав символічний острів Зміїний та оголосив про повернення з Туреччини п'яти командирів оборони «Азовсталі», що зустріло жорсткий опір Кремля, який звинуватив Анкару у порушенні дипломатичних домовленостей. Українська військова розвідка попередила про подальше мінування Запорізької атомної електростанції, вказавши на розміщення дистанційно керованих мін у технічних приміщеннях об'єкта. 9 липня російські літаки скоїли воєнний злочин в Оріхіві, скинувши керовану авіабомбу на школу, поки мирні жителі отримували гуманітарну допомогу. Цей напад забрав життя семи людей. Одночасно заступниця міністра оборони Ганна Малар вперше офіційно визнала, що Україна стоїть за нападом на Кримський міст у жовтні 2022 року, який мав на меті паралізувати російську логістику.

11 липня у Вільнюсі розпочався знаковий саміт НАТО, під час якого держави-члени домовилися спростити шлях України до вступу, відмовившись від вимоги щодо Плану дій щодо членства (MAP). Того ж дня міністр оборони Олексій Резніков підписав меморандум з коаліцією з 11 країн щодо навчання українських пілотів на винищувачах F-16, а Франція зобов'язалася передати далекобійні ракети SCALP-EG. Країни G7 також ухвалили спільну декларацію про довгострокові гарантії безпеки для України. На фронті українські війська досягли часткових успіхів у напрямку Бердянська та на південному фланзі Бахмута, в районах Андріївки та Курдюмівки, водночас фактично послаблюючи російську логістику, знищуючи склади боєприпасів.

14 липня Верховний головнокомандувач Збройних сил генерал Валерій Залужний в інтерв'ю газеті The Washington Post заявив про свою рішучість повернути Крим та наголосив на праві України атакувати цілі на території агресора власною зброєю. Тим часом до Білорусі в'їхала велика колона військ групи Вагнера, що підтвердила українська прикордонна служба. У Росії після повстання Пригожина відбулися подальші затримання високопоставлених офіцерів, зокрема генерала Суровікіна, якого, за повідомленнями ЗМІ, неодноразово допитували. 15 липня Збройні сили України за допомогою системи HIMARS знищили поблизу Дебальцевого російську зенітну систему С-400, яка була відповідальна за трагічний напад 27 червня на ресторан у Краматорську. На південному фронті українська артилерія здійснила майже 1300 вогневих завдань, знищивши понад 200 ворожих солдатів та додаткові склади боєприпасів. Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль відвідав Київ, пообіцявши допомогу в розмінуванні країни та підтримку Трастового фонду НАТО. Тим часом, аналіз The New York Times показав, що після початкових втрат техніки близько 20% українська армія успішно змінила тактику, обмеживши втрати та зосередившись на пошкодженні російської оборони вогнем на великій відстані.

Ілюстративне зображення/згенероване штучним інтелектом