Примусова депортація російською владою громадян України на територію Грузії

Депортація завжди поєднувала елементи насильства, права та політичного розрахунку. У контексті сучасної агресивної війни Росії проти України, примусове переміщення цивільного населення, включаючи специфічну практику депортації українців до Грузії або через її територію, є яскравим нагадуванням про те, що примусова міграція може бути використана як інструмент державної влади.

Депортація не є випадковим побічним ефектом конфлікту, а свідомо впровадженою стратегією, спрямованою на зміну демографічної структури, отримання контролю над спірними територіями та здійснення політичного тиску на сусідні країни. Події, що розгортаються з 2022 року, свідчать про те, що Росія вдосконалила та оновила свій історичний арсенал методів примусового переселення, що сягають як імперського, так і радянського періодів.

Депортація українців до Грузії є особливо важливою з трьох причин. По-перше, вони являють собою незаконну практику згідно з міжнародним гуманітарним правом, зокрема статтею 49 Четвертої Женевської конвенції, яка забороняє примусове переміщення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території. По-друге, ці ситуації створюють серйозні гуманітарні дилеми для грузинської держави, яка змушена вирішувати долю депортованих в умовах широкої критики на міжнародному рівні. Це ставить значні питання щодо її зобовʼязань за Європейською конвенцією з прав людини. По-третє, вони розкривають політичні розрахунки Росії: депортація функціонує не лише як засіб репресій проти населення, яке вважається “ненадійним” або “небезпечним”, але й як інструмент гібридної війни, дестабілізуючи сусідні країни, напружуючи двосторонні відносини та підриваючи колективну солідарність з Україною.

Ці депортації не є поодинокими випадками, а їх слід розглядати як частину ширшої, історично сформованої схеми використання Росією примусового переселення як інструменту влади та панування. Від вигнання черкесів у XIX столітті, через масові депортації цілих народів у сталінський період, до жорстокої “фільтрації” цивільного населення під час чеченських війн, примусові переселення були постійним елементом російської, а раніше й радянської практики управління простором і суспільством. Подібна логіка очевидна й сьогодні: депортації людей з окупованих українських територій до Росії або далі в Грузію є частиною системної геополітичної стратегії. Її метою є не лише трансформація демографічної структури, а й позбавлення населення свободи дій та назавжди забезпечити політичні інтереси Москви.

читай більше